Сплата кредитної заборгованості подружжям після розірвання шлюбу
При розлученні подружжя постає питання: хто має сплачувати кредитні зобов’язання, оформлені під час шлюбу?
За загальним правилом, майно, придбане подружжям у період шлюбу, а також кошти, отримані одним із подружжя в інтересах сім’ї (зокрема за кредитними угодами), належать до спільної сумісної власності . Аналогічно і зобов’язання за таким договором несуть обидва – і чоловік, і дружина. Верховний Суд України підтвердив: якщо кредит узятий «в інтересах сім’ї», борг за нього ділиться між подружжям, а не лише на тому, хто уклав договір. Постанова Пленуму ВСУ теж зауважує, що при поділі спільного майна суд враховує також борги, що виникли в інтересах сім’ї.
Кому покладено сплачувати борг?
Кредити, узяті до шлюбу чи на особисті потреби одного з подружжя (невідомі другому) або борги, отримані у спадок, залишаються індивідуальними. У цих випадках після розлучення сплачувати їх має той, хто їх набув. Така позиція теж засвідчена судовою практикою. Наприклад, кредит, який один з подружжя брав до укладення шлюбу або «на себе» задля власних потреб, не вважається спільним, і інший колишній співмешканець його не сплачує.
Якщо ж кредит взято під час шлюбу і кошти дійсно витрачено на сімейні потреби (житло, господарство тощо), тоді виникає спільний борг. За ч. 3 ст. 61 і ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для обох, якщо придбаним майном користувалася сім’я. Іншими словами, кредит «на квартиру» чи господарські потреби зобов’язує повертати кошти обом – навіть якщо формально він оформлений лише на чоловіка чи дружину. Навіть згода другого з подружжя на узяття кредиту є ознакою того, що вони вважали його “сімейним”. Якщо ж боргові кошти були використані винятково не на сімейні потреби, той із подружжя, що платив кредит, може спробувати довести це в суді та зняти з себе частину зобов’язання. Однак тягар доведення цього факту покладається на того з колишніх подружжя, хто заперечує спільність боргу.
Поділ боргових зобов’язань.
Загалом під час поділу майна суди дотримуються принципу 50/50 – і борги діляться між колишніми подружжям порівну. Наприклад, якщо подружжя в судовому порядку поділило житло, куплене в кредит, то зазвичай йому нараховується рівні частини в спільній сумісній власності, а відповідно – і спільно несене кредитне зобов’язання. Це підтверджує постанова ВСУ від 14.09.2016: при поділі майна «до складу майна, що підлягає поділу, входять… борги подружжя, що виникли в інтересах сім’ї» . Як наслідок, кредит «на будинок» визнається спільним, а борг перед банком несуть обидва екс-партнери рівною мірою.
На практиці буває так: один з колишніх подружжя після розділу продовжує сплачувати кредит – іноді тягар може бути несправедливим. Суд може дозволити «компенсацію» від іншого. Так було, наприклад, у судовій справі про іпотеку: після розділу будинку по 1/2 кожному дружина повністю сплатила весь залишок кредиту, що нараховувався на обох. Верховний Суд вирішив, що вона виконавa зобов’язання як за своїм, так і за обов’язком чоловіка, і має право стягнути з нього половину виплаченої суми. І в іншій справі місцевий суд задовольнив позов: чоловік позичив гроші у банку «на погашення старих боргів» під час шлюбу, а після розлучення дружина сплачувала їх спільно. Миколаївський суд частково визнав цей борг спільним і стягнув із дружини 56 136 грн регресної компенсації, відмовивши їй лише у іншій частині вимог.
Значення імені позичальника та цілі кредиту.
Закон передбачає, що отримання згоди другого з подружжя на підписання кредитного договору не обов’язкове. Тобто формально оформлення на одне ім’я не перетворює кредит на особистий, якщо він був узятий у сім’ї. Більше того, навіть якщо другий з подружжя був лише поручителем або надав письмову згоду, суди виходять з того, що зобов’язання є солідарними. Висновок касаційного суду: якщо гроші за кредитним договором були витрачені на задоволення потреб сім’ї, а належних доказів протилежного немає, зобов’язання стає подвійним.
Водночас, якщо кредит брався на суто особисті цілі – скажімо, на розвиток власного бізнесу поза сімейним господарством чи на елітну покупку винятково для одного з подружжя – то такий борг можуть визнати особистим. Верховний Суд у касаційному рішенні зазначив: «сама по собі згода дружини на укладення договору позики не є достатньою підставою для виникнення у подружжя солідарного обов’язку». Іншими словами, щоб кредит став «сімейним» боргом, потрібно, аби отримані кошти реально використовувалися на сімейні потреби. При цьому презумпція спільності майна все одно діє: якщо хтось стверджує протилежне, має довести це доказами .
Судова практика. Реальні судові рішення ілюструють ці принципи. Так, у постанові ВСУ № 334/5907/14 суддя вказав, що «при поділі майна враховуються також борги подружжя, що виникли в інтересах сім’ї». У справі № 638/17330/16 (ВС 02.04.2020) подружжя рівно поділило будинок, куплений у кредит; дружина після розлучення повністю сплатила кредит, а суд зобов’язав колишнього чоловіка відшкодувати їй половину сплачених коштів. У касаційній постанові № 641/9402/13 (19.05.2021) Верховний Суд підтвердив, що кредитні зобов’язання за договорами, укладеними за згодою дружини, є солідарними для обох, допоки не доведено протилежне.
Як допомагає юридична компанія Law and Protection.
Наша компанія надає кваліфіковані юридичні послуги у справах про спільні кредити: ми проведемо детальний правовий аналіз вашої ситуації, підготуємо необхідні документи і представимо ваші інтереси в суді. Якщо вам потрібна консультація з поділу боргу після розлучення, звертайтеся до наших юристів – допоможемо відстояти ваші права і знайти оптимальне рішення.