Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення: що потрібно знати

У процесі виконання судових рішень можуть виникати обставини, які ускладнюють або унеможливлюють їх реалізацію в передбачені строки. Для захисту прав і законних інтересів сторін, законодавство України передбачає механізми відстрочення та розстрочення виконання судового рішення. Ці процесуальні інструменти дозволяють адаптувати виконання рішення до реального становища сторін, не порушуючи принципів правосуддя.

Згідно зі статтею 435 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК), у разі виникнення обставин, які ускладнюють виконання судового рішення (наприклад, тяжка хвороба боржника або стихійне лихо), суд має право відстрочити або розстрочити його виконання.

• Відстрочення — це перенесення виконання судового рішення на пізніший термін.

• Розстрочення — це надання можливості виконати судове рішення частинами протягом визначеного періоду.

Суд розглядає заяву про відстрочення чи розстрочення протягом десяти днів з моменту подання, обов’язково з викликом сторін. Водночас їх неявка, за умови належного повідомлення, не перешкоджає розгляду справи.

З відповідною заявою можуть звертатися:

• будь-яка зі сторін справи;
• державний виконавець;
• приватний виконавець (у випадках, передбачених законом).

Клопотання можна подати:

• безпосередньо до суду, який ухвалив рішення;
• до державного виконавця, який може самостійно ініціювати звернення до суду.

Суд, ухвалюючи рішення про надання відстрочення або розстрочення, зобов’язаний враховувати об’єктивні обставини, що реально впливають на можливість виконання судового рішення. До них належать:
• важке захворювання боржника або його близьких родичів;
• матеріальні труднощі (відсутність майна, наявність кредитних зобов’язань тощо);
• стихійне лихо, пожежа, затоплення, війна;
• інфляційні процеси, що унеможливлюють виплати у визначеному обсязі;
• щодо юридичних осіб — загроза банкрутства, відсутність коштів на рахунках;
• інші надзвичайні обставини.

Варто зазначити, що суд не зважає на суб’єктивні причини, зумовлені неправомірною поведінкою сторін, як-то навмисне зволікання чи несвоєчасне ознайомлення з документами. У такому випадку застосовується не відстрочка, а відкладення виконавчих дій згідно зі статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Заява про відстрочення чи розстрочення має бути вмотивованою та підкріпленою документами, що підтверджують обставини. Наприклад:
• медичні довідки;
• довідки про доходи або про склад сім’ї;
• документи, що засвідчують факт надзвичайної ситуації.

Суд оцінює подані докази на основі власного внутрішнього переконання, з урахуванням об’єктивності, повноти та достовірності інформації.

Згідно з чинним законодавством, строк відстрочення або розстрочення не може перевищувати одного року з моменту ухвалення відповідного рішення.

Під час розгляду питання суд має оцінити:
• чи є доцільним таке відтермінування;
• чи не створює воно необґрунтованих переваг для боржника;
• чи забезпечується баланс інтересів сторін.

У випадку задоволення заяви, суд може вжити заходів забезпечення, щоб гарантувати виконання рішення у майбутньому.

Результатом розгляду заяви є ухвала, яка може бути:
• про задоволення заяви;
• про часткове задоволення;
• про відмову в задоволенні.

Ухвалу можна оскаржити до апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її проголошення. У разі потреби, її копія направляється до державного чи приватного виконавця, а також до банківської установи, де відкриті рахунки боржника.

Показовим є приклад з постанови Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08, в якій суд надав відстрочку на підставі об’єктивних обставин. Суд підкреслив, що:
«…відстрочка — це визначення нової дати, з якої рішення має бути виконано повністю. Рішення про надання відстрочки базується на доцільності та об’єктивній необхідності, яку боржник повинен довести».

Це рішення чітко демонструє, що механізм відстрочки є не пільгою, а інструментом збалансованого правосуддя, який застосовується лише в обґрунтованих випадках.

Механізм відстрочення та розстрочення виконання судового рішення дозволяє гнучко реагувати на складні життєві обставини сторін процесу. Проте його застосування можливе лише у разі доведення наявності об’єктивних причин, які дійсно унеможливлюють своєчасне виконання судового рішення. Звертаючись до суду з відповідною заявою, важливо надати вичерпні докази та чітко обґрунтувати свою позицію. Це забезпечить як захист прав заявника, так і дотримання принципу справедливості у судовому процесі.

Якщо виникли питання, звертайтеся до юристів Law and Protection

Отримати консультацію

📍 Сайт: https://lp-legal.com

📍 Телефон: +380 (73) 494-52-40

Бажаєте дізнатися більше? Ознайомтесь із нашою статтею: "Відкриття виконавчого провадження в Україні: особливості під час воєнного стану"